Павутиння, солов’ї, легенди: три роки відновлення Великого Лугу

Павутиння, солов’ї, легенди про анаконд та як дихають верби — це все стало частиною трирічного процесу відновлення Великого Лугу. Для ботанікині Анни Куземко ця експедиція стала вже шостою, і вона спостерігала, як ліс виростав від маленьких сіянців до величезних п’яти- або семиметрових дерев. Зараз візуальні зміни не такі вражаючі, як у перші місяці після трагедії, коли пустельні пейзажі швидко перетворилися на море верб. Але є інші важливі зміни.

«На початку все виглядало досить одноманітно, а тепер формується повноцінна екосистема», — зазначає вона.

Цього разу тваринний світ вийшов з тіні верб і привернув увагу, як міг. Тепер доводилося не лише пробиратися крізь густі зарості, які стали звичними, але й відмахуватися від павутиння, якого стало дуже багато, сміється Анна. Ліс наповнився звуками, і це не лише шелест листя. Солов’ї та очеретянки знайшли тут свій дім.

«Це, напевно, найбільше враження. Можна заслухатись, коли один соловей співає, а уявіть, коли їх сотні. Усе це зливається в суцільний пташиний гамір. Думаю, в Європі немає іншого лісу, де так багато солов’їв. Це вражає», — говорить зоолог, голова Української природоохоронної групи Олексій Василюк.

Він розпочав перші дослідження фауни молодого лісу, поки біохімік Олександр Поліщук вимірював, як дихають верби.

Влітку 2023 року на території, що звільнилася від води, почали з’являтися одинадцять видів рослин-першопрохідців. Наприкінці 2025 року науковці зафіксували вже понад 340 видів.

«Протягом цього сезону ця цифра значно зросте. З’являється багато нового», — говорить провідна наукова співробітниця Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного Анна Куземко. — «Вперше я подумала, що настав час провести геоботанічне обстеження цієї території. Ми обирали ділянки десять на десять метрів і записували всі види рослин, які там зростали. Я очікувала, що буде 10-20 видів на ділянку, але на деяких зафіксували понад півсотні різних видів рослин.»

Для таких лісів це досить багато. Для порівняння, на островах біля Києва чи Черкас нормальна кількість видів на таку площу становить від двадцяти до тридцяти.

З одного боку, це свідчить про те, що екосистема ще на етапі становлення. Тут залишаються багато піонерних однорічних рослин. Коли система стане стабільнішою, їх поменшає, а на їх місце прийдуть багаторічники, пояснює науковиця.

«З іншого боку, природні ліси, що розвиваються самостійно, багатші і стають справжніми осередками біорізноманіття», — додає вона.

Павутиння, солов’ї, легенди про нові рослини

Вербам вже очевидно складає компанію тамарикс, який формує чагарниковий ярус. Своїми суцільними заростями він захоплює слабко сформовані ґрунти, де вербам некомфортно.

Ця рослина з лілово-бузковими пухнастими суцвіттями надає заплаві середземноморського шарму і дозволяє віднести вербово-тополевий ліс до південного типу. У північніших широтах на його місці росли б крушина і чагарникові верби.

«Якщо говорити про характерні риси, то все рухається в бік приморських угруповань», — зазначає Анна Куземко. — «Зараз там рясно квітне жовтозілля весняне. Є два види лободи, які ростуть на слабо засолених ґрунтах.»

Рослини почали покривати навіть черепашкові відклади, які ще минулого року були практично голими. Тут також є сюрпризи. Деякі з них інтенсивно заростають, причому не чужорідними видами, як можна було б очікувати, а аборигеном — латуком татарським, рослиною з бузковими квітами, що нагадують петрів батіг.

На перезволожених ділянках починають домінувати очерет і очеретянка. У цій біотопічній мозаїці залишаються незначні за площею такировидні ділянки.

«Ми пояснюємо це тим, що частину з них постійно заливає водою», — розповідає Анна. — «В деяких місцях вони настільки пухкі, що важко пересуватися, ти просто вгрузаєш у ці тріщини. Десь вони навпаки дуже сухі, а поверхня вкрита плівкою з водоростей. Завдяки їй земля не розвіюється. Зараз на таких ґрунтах поширюється тамарикс, і, швидше за все, вони далі заростатимуть ним.

Водночас з’явився новий фактор, що впливає на розвиток і життя лісу — тварини. Якщо на перших етапах на дні Каховського водосховища переважали рослини, насіння яких розносить вітер, то тепер дедалі більшу роль відіграють види, які поширюють тварини, у тому числі комахи.

«Через безпекові умови ми могли зайти лише на 200 метрів вглиб від берега і обстежували лише частину відсотку від загальної площі. Можливо, далі щось інше, можливо, щось набагато цікавіше», — говорить Олексій Василюк, який вивчав зоологічну складову. — «Але побаченого вистачає, щоб сказати, що для трьох років екосистема дуже добре наповнюється тваринами, особливо враховуючи невелике різноманіття екологічних оселищ.»

Судячи зі знайдених слідів лисиць, шакалів, тхорів, дрібніші ссавці поступово обживають територію. Для великих копитних ліс все ще занадто густий. Біля водойм багато навколоводних птахів, серед яких часто трапляються види під охороною, такі як галагази та огарі. Вони роблять тут зупинку. У самому вербовому лісі ще не можуть гніздитися види, які потребують дупел, адже молоді дерева занадто тонкі, але дрібним комахоїдним, які гніздяться серед гілок, є де розгулятися. Тут їм краще, ніж в інших місцях, зазначає Олексій Василюк.

Комах, якщо говорити про кількість, дійсно багато.

«Хоча видове розмаїття не таке велике, зокрема через відсутність значного квітучого різнотрав’я», — пояснює Олексій. — «Для частини з них це не домівка — їх просто заносить вітром або вони випадково потрапляють сюди. Водночас ліс вже заселяють жуки і метелики, личинки яких розвиваються на вербах.