Новина про загибель військовослужбовців з Івано-Франківщини

Новина про п’ятьох військовослужбовців 425-го окремого штурмового полку “Скеля” з Івано-Франківщини – Василя Войчука, Василя Цюрка, Ярослава Мокрія, Петра Данильціва та Віталія Карата – які загинули у березні 2026 року, невдовзі після мобілізації. Офіційні причини їхніх смертей у документах вказані як хвороби легенів та серця.

Усі військові померли, не прослуживши й двох тижнів. Про це повідомили родичі загиблих в інтерв’ю для “Суспільне. Івано-Франківськ”. Василя Цюрка мобілізували 24 лютого, і у нього не було підстав для відстрочки. Сестра Тетяна Стефанюк розповіла, що після мобілізації брат не виходив на зв’язок, але через кілька днів вони дізналися, що він перебуває у “Скелі” і знаходиться в поганому стані після побиття.

Родина надіслала йому речі та телефон, але коли зателефонували, слухавку взяв інший чоловік, який повідомив, що Цюрко “ще два дні буде в карцері”. Через два дні родина отримала звістку про те, що Василь помер шість днів тому, тобто ще до розмови. У лікарському свідоцтві вказано, що причинами смерті стали гостра серцево-судинна недостатність та атеросклеротична хвороба серця. Судово-медична експертка також виявила жировий гепатоз, переломи ребер, синці, садна та забійні рани тіла.

Тетяна Стефанюк зверталася до Державного бюро розслідувань, уповноваженого Верховної ради з прав людини та військового омбудсмана. Її звернення було направлено до Офісу генерального прокурора. Вона також намагалася зв’язатися з “Скелею” через телефон та WhatsApp, але не отримала жодної відповіді.

У поліції Дніпропетровської області журналістам повідомили, що смерть Цюрка розслідується як убивство, і провадження відкрите за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України.

Новина про Ярослава Мокрія

Ярослава Мокрія мобілізували в грудні 2025 року, і він понад два місяці служив у тилу, працюючи при ТЦК, де перехворів на пневмонію. Його сестра Уляна Кондратьєва зазначила, що у нього були проблеми з легенями. “26 лютого його покликали востаннє в ТЦК у Снятин. Коли брат пішов, вони одразу виключили телефон. Більше я його не чула”, – сказала Уляна.

На початку березня Ярослав зателефонував на Viber з невідомого номера до чоловіка Уляни, і в короткій розмові сказав, щоб родичі не хвилювалися. 16 березня сестра дізналася, що Ярослав помер 12 березня 2026 року в автомобілі дорогою до лікарні в Новоукраїнському районі Кіровоградської області. У довідці судмедексперта, виданій родичам, причину смерті вказано як хронічну обструктивну хворобу легенів. Саме з повідомлення про смерть сестра дізналася, що він служив у “Скелі”.

Василя Войчука забрали працівники ТЦК у його день народження – 13 березня. Наступного дня під час розмови з родичами він повідомив, що пройшов військово-лікарську комісію і його визнали придатним до служби. Потім брату чоловіка зателефонував незнайомий чоловік, який сказав, що Василь потрапив у “Скелю” і попросив реквізити картки для виплат.

Поряд з цим чоловіком був і сам Василь, який виглядав стривоженим. Невдовзі родичі отримали повідомлення, що Василь помер від хвороби. У лікарському свідоцтві зазначено, що смерть настала в автомобілі швидкої допомоги від гострої серцево-легеневої недостатності, з підпунктом емпієма плеври зліва. Йому було 52 роки. Брат Василя, який забрав тіло, зазначив, що той був побитий, а його череп “зміщений в сторону від удару справа наліво”. Однак заяв до правоохоронних органів з вимогою розслідувати обставини смерті брат чоловіка не писав.

Новина про Петра Данильціва та Віталія Карата

Петро Данильців з полку “Скеля” помер через 36 днів після мобілізації. Військово-лікарська комісія діагностувала у нього симптоматичну гіпертензію, але визнала придатним до служби. У свідоцтві про смерть вказано, що Данильців помер від атеросклеротичного кардіосклерозу дорогою до медзакладу в Новоукраїнському районі Кіровоградської області. Судмедексперт зазначив, що причиною смерті стала гостра серцева недостатність. Йому було 52 роки.

Віталій Карат потрапив до “Скелі” наприкінці лютого. Спочатку родина не знала, де він, але потім він зателефонував і повідомив, що перебуває в цьому полку, хоча навіть не проходив ВЛК. Під час ще однієї розмови він сказав, що його побили і що він перебуває в лікарні. Коли до Віталія приїхала сестра, він розповів, що його постійно били, а потім відвезли до лікарні.

“Просив, щоб я приїхала, бо йому було дуже погано. 13 березня я приїхала. Він був у важкому стані під апаратом кисневого дихання. Він говорив, що його постійно били. А 10 березня його сильно побили і кинули на нари. Потім зранку побачили, що йому стало зле, і відвезли до лікарні. Він казав, що в нього забрали все. І здоров’я. Біля нього був тільки паспорт”, – розповіла жінка.

14 березня 2026 року Віталій Карат помер.

У “Скелі” відмовилися коментувати причини та обставини смертей п’яти військовослужбовців, посилаючись на Конституцію, лікарську таємницю та інформацію з обмеженим доступом. У відповіді також зазначено, що у полку “Скеля” немає проблем з ліками та медичним обладнанням для надання першої медичної допомоги та первинної діагностики.

У запиті до Офісу військового омбудсмана “Суспільне” підняло питання про смерті всіх п’яти військовослужбовців з Івано-Франківщини: Василя Войчука, Василя Цюрка, Ярослава Мокрія, Петра Данильціва та Віталія Карата. У відповіді йдеться про те, що Офіс отримував заяви щодо двох з них. “Одну перенаправлено за належністю до Територіального управління Державного бюро розслідувань у Полтаві. Інша скарга надійшла 8 квітня 2026 року”, – зазначено у відповіді.

Командування медичних сил ЗСУ відмовилося коментувати ситуацію.