Експерти закликали ніколи не зрізати сухі стебла в саду: важливість для запилювачів

Експерти закликали ніколи не зрізати сухі стебла в саду, адже вони є важливими для диких запилювачів. Весняний і літній сад може стати справжнім притулком для різних видів бджіл, якщо подбати не лише про квіти, а й про місця для їх гніздування. Багато видів бджіл потребують сухих стебел рослин, пухкого ґрунту та природних укриттів для розмноження. Тому звичка прибирати сад восени або наприкінці зими може позбавити комах необхідного середовища для життя.

Фахівці підкреслюють, що для підтримки запилювачів недостатньо лише висаджувати квітучі рослини. Бджолам також потрібні безпечні місця для розмноження та зимівлі. “Запилювачам потрібно допомагати не лише їжею, а й місцем проживання, де вони зможуть виростити своє потомство”, – зазначають експерти.

Чому експерти закликали ніколи не зрізати стебла

У матеріалі пояснюється, що різні види диких бджіл мають свої специфічні потреби. Частина з них гніздиться у землі, тому важливо залишати ділянки з неперекопаним пухким ґрунтом. Інші види використовують сухі стебла рослин або порожнисті пагони. Дослідники радять не зрізати багаторічні рослини до самого кореня після завершення цвітіння, зокрема деревій, шавлію, змієголовник, коров’ячий хвіст, осінню троянду та інші рослини з міцними стеблами.

Після цвітіння рекомендується прибрати лише сухі квіткові головки, залишаючи стебла висотою приблизно 20–50 сантиметрів. Саме через відкриті стебла бджоли можуть потрапити всередину та облаштувати там свої гнізда. Експерти пояснюють, що такі стебла стають придатними для заселення лише після повного висихання, а найбільшу користь вони приносять вже наступного року після цвітіння. “Саме тому не слід зрізати їх наприкінці зими – саме тоді вони стануть справді важливими”, – наголошують фахівці.

Багато людей навіть не помічають дрібних диких бджіл у власному саду, хоча саме ці комахи активно використовують сухі стебла для створення потомства. “Ми часто навіть не помічаємо дрібних бджіл, хоча багато з них метушаться на наших квітах. До них належать зовсім крихітні, іноді розміром лише з мурашку, бджоли-теслярі (Ceratina), бджоли-маскари (Hylaeus), а також дрібні бджоли-художниці (деякі види Megachile та Hoplitis). Ці крихітні бджілки охоче використовують рослини з порожнистими стеблами для своїх гнізд”, – пояснюють експерти.

Фахівці також зазначають, що для таких комах підходять навіть стебла бузини або сухі пагони багаторічних квітів. Дослідження показали, що до кінця весни близько 70% придатних стебел уже були заселені дикими бджолами. Експерти радять використовувати сухі стебла для створення саморобних готелів для бджіл, збираючи рослинні залишки у пучки та розміщуючи їх у спеціальних конструкціях.

Однак дослідники попереджають, що в густо заселених штучних сховках можуть швидше поширюватися паразити та хвороби. Тому природні “стоячі” стебла у саду вважаються безпечнішими для запилювачів. Експерти підкреслюють, що комфортний для комах сад — це не лише велика кількість квітів. Важливу роль відіграють також тінь, висока рослинність, вологі куточки та природні укриття.

“Порожнисті стебла рослин, звісно, дають ще одну можливість для життя численним іншим комахам, корисним з екологічної точки зору та цікавим для пересічного спостерігача. У них можуть оселитися одиночні оси, або паразити, такі як прекрасні металеві оси”, – зазначають спеціалісти.

Експерти додають, що навіть якщо заселеними будуть лише 1–3% стебел, у великому саду цього вже достатньо для формування значної популяції диких бджіл. “Тож майте на увазі: сад, придатний для запилювачів, стає таким не лише завдяки наявності квітів, а й завдяки тому, що забезпечує їм укриття та місця для гніздування”, – підсумовують фахівці.