Шотландський острів, відомий своєю страшною репутацією через зараження сибірською виразкою, став об’єктом уваги знову. Блогер Дара Тах не побоявся ризику і вирушив на острів Груінард, щоб провести там 24 години, перевіряючи, наскільки небезпечним це місце залишається сьогодні.
Острів Груінард розташований у однойменній бухті на північному заході Шотландії. Під час Другої світової війни, у 1942 році, тут проводилися випробування біологічної зброї, внаслідок чого територія була заражена бактерією сибірської виразки. Це призвело до того, що острів отримав похмуре прізвисько “острів смерті” і залишався закритим на багато років. Влада визнала його непридатним для життя через здатність бактерії Bacillus anthracis зберігатися в ґрунті десятиліттями, викликаючи серйозні захворювання.
Лише в 1980-х роках ситуація змінилася, коли активісти оприлюднили заражені зразки ґрунту, що призвело до масштабної операції з дезактивації території. Незважаючи на те, що острів офіційно визнано очищеним, він продовжує обростати міфами, що й спонукало Дару Таха та його друга Метта Джеймса вирушити туди з ночівлею.
Що відбувається насправді
Прибувши на острів у захисних костюмах і протигазах, дослідники розбили табір та взяли зразки ґрунту для аналізу. Враження від місця було гнітючим: “Здається, тут нічого не залишилося. Все просто випалено”, – зауважив Тах. На острові не було ознак активного життя, лише останки тварин, що ще більше підкреслювало його спустошеність.
Після повернення зразки ґрунту були відправлені до лабораторії, і результати виявилися несподіваними: слідів сибірської виразки виявлено не було. “Бацилу не знайдено. Це дивно, ніби все дійсно знищено”, – прокоментував Тах.
Що важливо знати
Сьогодні острів Груінард є приватною власністю. Після нещодавньої лісової пожежі він поступово відновлюється, на ньому з’являються нові рослини та ознаки природної регенерації екосистеми. Проте, незважаючи на позитивні зміни, Груінард залишається місцем з тривожною історією. Експерти наголошують, що навіть якщо сучасні тести не виявляють загрози, такі території вимагають обережності та суворого контролю.